Гострий салат — Піко де Гальо

Зібрався приготувати гострий салат по-мексиканськи. Мексиканська кухня — одна з найрізноманітніших в світі. Вона поєднала в собі традиції як стародавніх інків та ацтеків, так і іспанців, які прийшли на американський континент більше 500 років тому.

Химерне поєднання європейських та східних кулінарних традицій, кулінарного мистецтва ацтеків і майя.
Одн з найпоширеніших страв мексиканської кухні — тако (ісп. Taco), бутерброд з кукурудзяного або пшеничного коржа. Часто наповнювачем є сальса, гуакамоле, гострі соуси або салати, чилі. Особливо смачно, якщо начинка — гострий салат.

Доводилося пробувати тако з піко-де-гальо (ісп. Pico de gallo — «курячий дзьоб», або «дзьоб півня»).

Від звичних соусів сальса, салат піко де Гальо відрізняється, хіба що, розміром подрібнення інгредієнтів. Але, завжди в ньому присутні дрібні червоні помідори, цибуля і перець-чилі. Місцями в Мексиці під піко де гальо розуміють салат з соком ліметт і солоним порошком з чилі. Але це екзотика, яка навіть в Мексиці не всіма розуміється. Між тим, в приготуванні піко-де Гальо — складнощів не викликає.

На жаль, у нас є всього два види гострого чилі — якийсь червоний, і якийсь зелений. Доводиться імпровізувати, адаптувати рецепти. Готувати, так би мовити, за мотивами, і орієнтуватися частіше не по тому як треба, а як не нашкодити здоров'ю. А то є сорти перцю чилі, які, за чутками, роз'їдають скло. Жарт такий.

Але, в кожному жарті, як відомо, є частка жарту. Перці хабанеро в 60 разів гостріші звичайного чилі. Досить 1 грама хабанеро, щоб зробити пекучим 30 літрів соусу. Хабанеро пропонували засудженим до смерті, як альтернативу жертовному ножу. Кажуть, що охочих не знаходилося.

Пекучість чилі визначається